Леокс. Дві сторони нас
Символ Херсонщини, що допомагає побачити цілісність власної історії — і самих себе.
Реалізується · початок 2023
Проєкт нової культурної ідентичності Херсонщини.
Ми не створюємо символи з нуля.
Ми повертаємо до суспільного простору образи, історії та артефакти, які вже належать цій землі.
Наше завдання — через дослідження, ревіталізацію колекцій, культурну інтерпретацію та сучасні форми комунікації допомогти громаді знову побачити їх, усвідомити їхню цінність і зробити частиною власної ідентичності.
Проблема та обґрунтування потреби
Херсон пережив глибоку культурну та соціальну травму внаслідок війни та окупації. Місто втратило значну частину своєї культурної спадщини: музеї було розграбовано, унікальні експонати (зокрема античні шедеври) викрадені, історичний центр біля музеїв зазнав руйнувань і не має єдиного візуального бачення майбутнього. Населення фрагментоване: частина виїхала, інші — залишились, підірвавши згуртованість. Одночасно виник символічний вакуум: з площ міста зникли пам'ятники (бюсти Г. Потьомкіна, О. Суворова, Ф. Ушакова тощо), і громада не має точок опори, які об'єднують. Імперський наратив нав'язує ідею Півдня України як «споконвічно російської землі», зменшуючи здатність громади до відновлення без спільної пам'яті та символів.
Експерти наголошують: відновлення культурного середовища є критично важливим для національної єдності та стійкості громади.
Є потреба у створенні точки збору, що повертає суб'єктність.
Місту потрібен новий символ. Місту потрібен новий культурний код. Не створений штучно. А знайдений у власній історії, зрозумілий розумом і принятий сердцем — він не повинен бути вигаданим.
І він уже існує.
Йому понад 2500 років.
Стела Леокса, унікальний артефакт V ст. до н. е., один з ключових експонатів античної колекції Херсонського краєзнавчого музею.
Стела Леокса · V ст. до н. е. · Архів Андрія Лопушинського
Історія надходження знахідки до Херсонського музею
Як стела потрапила до музею
Стела Леокс потрапила до Херсону у 1895 р. На початку травня того року парутинський селянин Макар Мельник, прокладаючи рівчак на своєму городі (який знаходився на місці ольвійського некрополя) викопав з землі мармуровий уламок, у якому не побачив жодної практичної користі. Свою знахідку селянин продав очаківському крамареві Нісонові Лівшицю, у якого загадковий предмет вилучив міський пристав та передав його в Херсон на розсуд губернатора М. М. Весьолкіна. Археологічна комісія, до якої, в свою чергу, звернувся губернатор, виплатила панові Лівшицю витрачені ним на придбання знахідки кошти та розпорядилася передати знахідку до херсонського Археологічного музею. Так до музею потрапила «стела Леокса» — унікальна пам'ятка античного мистецтва V ст. до н. е.
Серед численних пам'яток давньогрецької скульптури, подібної чи близької їй за сюжетом і розташуванням фігур — немає. Стела Леокса поєднала рідкісну двобічність з парною опозицією „еллін ↔ Інший“. Це робить її унікальним „фронтирним“ витвором іонійського майстра для ольвійського середовища.
Це не пряме протистояння, а зіставлена пара, видима з протилежних боків, що створює наративну дуальність.
Глибина сенсу:
Культурний синкретизм: стела з'єднує світи: грецька сторона — для ідентичності поліса, «варварська» — для номадичних союзів.
«Стою я, Відваги Пам'ятник …. син Мольпагора Леокс.»
На Стеллі зберігся напис. Стелла Леокса прочитується нами як синтез эллинской гармонии (мудрость, красота) и скифской свободы (стойкость, ярость), поєднуючи у собі образ воїна й громадянина. Це знаходить свій відгук з античними дволикими гермами (наприклад, «Гермес + Діоніс» у Ватикані), де дві голови виражають complexio oppositorum — єдність протилежностей для балансу (розум vs пристрасть, цивілізація vs природа).
Чому саме Леокс?
Херсонщина: простір особистої свободи, козацької демократії та високої адаптивності.
Великий Фронтир, стиснутий між нестримною свободою східних степів і раціональним порядком Заходу, ця земля століттями проходила крізь вогонь вторгнень та удари імперій. Тут формувався особливий тип суб'єктності — люди, здатні виживати й творити на стику цивілізацій. Тут народився особливий характер — несамовитий у своїй любові до свободи, як скіф, і здатний бачити красу, гідність і міру, як елін.
Леокс символічно характеризує риси мешканців Херсонщини — лютих і непередбачуваних, коли на нашу землю прийшов ворог, і люблячих красу і мистецтво, як це було в мирні часи.
Дві сторони херсонського характеру
Ми пам'ятаємо Херсон до повномасштабного вторгнення. Зал Херсонського музичного училища не вміщав усіх охочих потрапити на концерти, а кінопокази й виставки збирали аншлаги. Це наша перша сторона — наш «внутрішній елін», який кохається в мистецтві, розбудовує прекрасне, прагне созидання та гармонії.
Але коли ворог прийшов забрати нашу волю, прокинулася інша сторона. Світ облетіли кадри з площі перед тим самим Херсонським музичним училищем: беззбройні містяни під синьо-жовтими прапорами перекривають шлях ворожій техніці, а херсонець на повному ходу застрибує на російський БТР із українським стягом. Це прояв нашого «внутрішнього скіфа» — несамовитого, безстрашного й безкомпромісного у захисті своєї землі та власного вибору.
Ще Геродот у IV книзі своєї «Історії» зазначав:
«Наскільки я можу знати, скіфи найбільше з усіх народів дбали про збереження своєї свободи; і жоден, хто нападав на них, не уникнув загибелі».
Ми пропонуємо громаді переосмислити Стелу Леокса як символ сучасної Херсонщини. Не як музейний експонат. А як образ, що допомагає зрозуміти самих себе.
Актуальність Леокса: чому це важливо сьогодні?
Для суспільства, що пережило глибоку трагедію — війна, окупація, варварське пограбування музеїв і намагання стирати його культурну пам'ять — символи перестають бути пасивною музейною естетикою чи абстрактною декорацією. Вони стають інструментами психічного та соціального виживання, точками збору розламаної ідентичності.
Відповідь на питання, чому саме Стела Леокса є ключем до зцілення Херсонщини, лежить у просторі історико-мистецтвознавчого синтезу та глибинної психології Карла Густава Юнга.
1. Відновлення суб'єктності через цілісність (Архетип Леокса)
Античне мистецтво Північного Причорномор'я, і зокрема Ольвії, ніколи не було сліпим копіюванням афінських зразків. Це був унікальний фронтирний синтез. Стела Леокса V ст. до н. е. — винятковий артефакт, де на двох боках однієї мармурової плити скульптор закарбував два обличчя регіону: Елліна (носія aretai — гармонії, цивілізаційного порядку, розуму та краси) і Скіфа (втілення непокірності, первісної сили, волі та безкомпромісного захисту свого дому).
«Грек» без Скіфа потрапляє у пастку ригідності, крихкого перфекціонізму та беззахисності перед варварською навалою.
«Скіф» без Грека ризикує зануритися у хаос, руйнацію та безсистемність.
Чому це важливо зараз: травма окупації та війни розщеплює психіку людини й громади. Леокс показує, що Херсонщина — це не вибір між «хаосом Степу» та «порядком Міста». Це простір, де ці дві стихії співіснують 2500 років. Херсонець, який у мирний час розбудовує культуру, а під час війни зупиняє БТР голіруч, розкриває обидві сторони свого генетичного коду. Леокс дає громаді легітимацію її внутрішнього гніву та її прагнення до краси.
Для мешканців півдня (особливо після окупації 2022 року, обстрілів) це внутрішнє метання: «грек» — прагнення порядку, реконструкції; «скіф» — витривалість у хаосі, інстинктивна свобода. Це як юнгіанська тінь: ігнорування однієї зі сторін призводить до фрагментації особистості. За Юнгом, Самість — архетип цілісності, що виникає з індивідуації (інтеграції протилежностей: свідоме vs несвідоме, чоловіче vs жіноче). Аналогія: стела як psyche — грецький бік (логос, дисципліна) vs скіфський (екстаз, інстинкти). Метання — «із крайності в крайність» (перфекціонізм vs «і так сойде»).
Ми живемо після великої травми.
Після втрат.
Після окупації.
Після пограбування музеїв.
Символи більше не можуть бути випадковими.
Вони повинні допомагати громаді збирати себе наново.
Леокс — саме такий символ.
Від фрагмента до цілого
Символічне відновлення.
Наукова реконструкція стели Леокса.
Мармурова репліка.
Прозора «примарна» репліка.
3D-моделі.
Цифрове збереження.
Сигнал відродження. Етичне та науково коректне представлення контексту античної пластики — виготовлення двох копій викраденої Стели Леокса: повнорозмірної мармурової (за кресленнями проф. Б. Фармаковського) та прозорої (репліка втраченого фрагмента) — вона нібито є, але її немає — як символ втрати через окупацію.
Матеріальний рівень проєкту — фізичне повернення символу в міський простір.
Відсутність перестає бути порожнечею.
Вона стає пам'яттю, з якою можна працювати.
Повернення важливого об'єкта спадщини дає громаді відчутний знак відродження замість порожніх постаментів.
Живий архів
Тисячі фотографій.
Особисті історії.
Пам'ять родин.
Спогади про довоєнний Херсон.
Історії спротиву.
Разом вони формують новий образ Леокса.
Не з каменю.
А з людей.
Партисипативна фотомозаїка з понад 500 світлин містян: здалеку — образ стели, зблизька — мікроісторії.
Освітня лабораторія
Скіфи.
Елліни.
Південь України.
Античність.
Деколонізація історії.
Нова розмова про Херсонщину.
«Скіфи і греки — спільна історія Північного Причорномор'я»
Лекційний цикл знайомить із культурним синтезом скіфського і грецького світів у регіоні та аналізує вплив античної ойкумени на формування міст Півдня України.
Розглядаються матеріальні пам'ятки, археологічні артефакти, а також феномен стели Леокса як унікального втілення діалогу цивілізацій.
Стела Леокса свідчить про надзвичайно цікавий період історії України, коли південні землі та гирла Дніпра стали місцем зустрічі античного світу й скіфських степів, а мешканці цих земель були не пасивною периферією, а учасниками ширшого європейського культурного простору.
Імерсивна виставка
Не музей. Подорож.
Кураторський опис концепції
Назва: «Стою я, відваги памятник», Леокс: Дві сторони нас.
Просторова ідея. Експозиція розгортається у формі усіченої білої сфери, що ззовні нагадує монументальну оболонку пам'яті. Внутрішній простір площею 70 м² утворює замкнене коло — символ вічності, циклічності історії та співіснування різних культур. Білі стіни заввишки 2 м, виконані з легкого сучасного матеріалу, створюють відчуття ізоляції від зовнішнього світу й одночасно — ефемерності, крихкості, яка контрастує з міццю античних артефактів.
Зовнішня оболонка. По периметру сфери розташовані об'ємні цитати з Геродота, античних авторів та сучасних інтерпретацій. Під кожним фрагментом — стилізована стрілка, яка «веде» глядача до одного з двох входів. Таким чином, відвідувач інтуїтивно робить вибір: увійти з боку «скіфів» або з боку «греків». У центрі зовнішньої оболонки, серед цитат, розташована назва виставки: «Леокс: Дві сторони нас», і знизу цитата (Сократ: «Я не афинянин или грек, а гражданин мира»).
Внутрішній простір. Експозиція будується на діалозі між двома полюсами: з одного боку — відновлена мармурова стела Леокса, з іншого — хрустальний фрагмент, що постає як метафора крихкості культурної пам'яті. Цитати Геродота, Гіппократа, Тукідіда і Страбона створюють багатоголосся античних свідчень, тоді як світло, звук і просторові інсталяції ведуть відвідувача шляхом особистого вибору — між гармонією й свободою, між порядком і інстинктом.
Лабіринт стане динамічним простором культурної рефлексії. Відвідувачі проходитимуть серед інсталяцій з питаннями-цитатами про греків та скіфів, обираючи шляхи, що символізують дуальність спадщини. Рішення впливають на маршрут: залежно від вибору, у центрі лабіринту учасник стикається лицем до лиця з реплікою грецького чи скіфського артефакту, що відображає його власну культурну сутність, стимулюючи саморефлексію та єдність громади.
Вихід із виставки пропонує не розділення, а синтез: дзеркало, в якому обидві культури зливаються у спільний образ людини. Так архаїчний камінь Леокса стає сучасним знаком пам'яті, що перегукується з нашим досвідом втрат і відродження.
Новий символ Херсонщини
Образ, який народився не в кабінетах.
За умови безпечної ситуації сталість проєкту може посилити тимчасова інсталяція стели Леокса на одному з міських постаментів із інтерактивним стендом-опитувальником: «Кого ви бачите на постаментах нашого міста?» Такий жест перетворює тему пам'ятника з рішення «згори» на предмет суспільної розмови — про пам'ять, публічний простір і право громади самій визначати свої символи.
Масштабування символу Стели Леокса за прецедентом Ampelmännchen для міської ідентичності та комерціалізації. Створення нового міського символу на основі Стели Леокса, натхненного прецедентом Ampelmännchen з Берліна. Цей символ — стилізована іконка з елементами греко-скіфської дуальності — інтегрується в міське середовище: на світлофорах для безпеки пішоходів, вуличних знаках та паркових інсталяціях, сприяючи культурній ідентичності Херсона. Після впровадження символ еволюціонує в мерч (чашки з цитатами про спадщину, шкарпетки з мотивами стели, сумки, стікери), генеруючи доходи для подальшого фінансування відновлення. Це забезпечить економічну стійкість: продажі фінансуватимуть заходи, а опитування громади («Який мерч ви хочете бачити?») посилить залученість. Символ інтегрується з виставкою-лабіринтом як навігаційний елемент, а надалі масштабується до зеленого лабіринту в парковій зоні, перетворюючи проєкт на постійний інструмент урбаністичного розвитку, туризму та єднання громади.
Що змінює цей проєкт
Нова культурна ідентичність.
Повернення інтересу до колекцій.
Нова розмова про історію Півдня.
Європейський образ Херсонщини.
Стою я, відваги пам'ятник…
Пауза.
Ми не пропонуємо громаді новий символ.
Ми пропонуємо їй згадати власний.