На Дзвіниці

Ліричний відступ.

Ця історія почалася не в Херсоні.

Приблизно у 2000 році ми, тоді ще студенти, йшли Одесою від залізничного вокзалу до Приморського бульвару. На тодішній Пушкінській ремонтували готель «Красная», повертаючи йому історичну назву — «Бристоль».

Будівельники вивозили збиту зі стін штукатурку.

Серед будівельного сміття лежав маскарон — витончене класичне обличчя, яке ще зовсім недавно було частиною фасаду.

Спочатку ми вирішили, що його зняли для реставрації.

Потім зрозуміли: його викидають.

Ми купили його у робітників за ціну пляшки Longger.

На додачу вони віддали нам аграф — декоративний архітектурний елемент, якому належало опинитися там само.

У смітті.

Так усе почалося.

А потім ми почали збирати Херсон.

Стару ліпнину.
Бруківку.
Двері.
Балясини.
Цеглу з клеймами виробників.
Величезні покрівельні цвяхи.
Старі різьблені віконні рами, на яких іноді залишалися дати.
Фрагменти, що свідчили про втрачені балюстради.
Саман.
Дранку з кованими цвяхами.
Шматки стельових карнизів, усередині яких декоративний профіль тримався на очереті.

Це були не просто старі речі.

Кожен такий фрагмент зберігав відповідь на дуже конкретне питання:

як був зроблений Херсон.

Місто можна прочитати за його матеріалами.

На початку 2000-х старі будинки стрімко «осучаснювали».

Те, що вимагало ремонту, реставрації або просто вміння працювати зі старими матеріалами, часто замінювали гіпсокартоном, монтажною піною, поліуретановим декором, новими вікнами — в моді був хай-тек.

Будівельники, знайомі, керівники ремонтних бригад телефонували нам, коли бачили щось цікаве, що нові власники збиралися викинути.

Так випадкове збирання поступово стало системою.

Виникла навчально-дослідницька колекція історичних будівельних матеріалів і деталей.

Не колекція «старожитностей».

Колекція технологій.

Матеріальне свідчення того, як попередні покоління херсонців уміли будувати своє місто.

Свято-Успенський собор.

Свято-Успенський собор — одна з архітектурних домінант історичного центру Херсона.

З його дзвіниці відкривається місто, Дніпро і лівий берег.

Але для нас важливим виявився не тільки вид згори.

Сама дзвіниця могла стати маршрутом.

Піднімаючись її сходами, людина могла буквально пройти крізь матеріальну історію Херсона: побачити старі будівельні технології, архітектурні деталі, фотографії міста, конструкцію самої споруди — і лише після цього вийти на ярус дзвону та побачити місто цілком.

Так колекція отримала простір.

А простір — ідею.

Але спочатку треба було зрозуміти, що тут було.

Робота над дзвіницею почалася не з фарби.

Ми працювали з історичними фотографіями, документами, описами та матеріальними слідами самої споруди.

Досліджували її конструкції й матеріали, історичну цеглу та розчини, залишки декоративних елементів, форми профілів, балюстраду, віконні обрамлення, колористику.

Частина досліджених матеріалів і документів була передана настоятелю Свято-Успенського собору отцю Олексію.

Перш ніж щось відновлювати, потрібно встановити, що саме тут було.

Те, чого більше немає.

Історичні фотографії зберегли інший Свято-Успенський собор.

На них ще існують розписи. Ікони. Монументальний іконостас.

Декоративне оздоблення. Простір храму, якого наступні покоління херсонців уже не побачили. Ми можемо розглядати ці фотографії сьогодні саме тому, що хтось колись зафіксував те, що зникало назавжди.

1931.

На одній з останніх фотографій інтер'єру перед закриттям собору серед розписів та ікон стоїть невеликий плакат.

Його легко не помітити.

Якщо збільшити фотографію, текст читається:

«Дзвони на індустріалізацію.
Кошти від них на культурні потреби.
Така вимога водників.»

Невдовзі дзвони знімуть.

Історичний інтер'єр собору буде втрачено.

Дзвіницю — зруйновано.

Історія закриття собору · source / link pending

Рішення / звернення зборів портових вантажників і вантажниць · source — VERIFY

2020.

дослідити те, що збереглося;
відновити те, що можна обґрунтовано відновити;
і не вигадувати того, чого ми не знаємо.

Дзвіниця до реставрації

Волога.
Зруйновані ділянки кладки.
Відшарування штукатурки.
Пошкоджені карнизи та декоративні профілі.
Втрачені або деформовані архітектурні елементи.
Пошкодження колон, капітелей і баз.

Треба було повернути архітектурі її логіку.

Технічні висновки / проєктна документація — VERIFY

2020—2021.

ГО «Лучіда Дельта» профінансувала частину вартості реставраційних робіт, забезпечила науково-дослідницьку та концептуальну частину проєкту і повністю облаштувала музейно-експозиційний простір у дзвіниці.

Настоятель Свято-Успенського собору — отець Олексій.

Автор реставраційного проєкту / виконавець будівельних робіт — VERIFY

Дослідити

Зберегти

Відновити

Передати далі

На дзвіниці відновлювали архітектурні елементи фасаду, балюстраду, декоративні профілі, обрамлення, колони та інші пошкоджені деталі.

Працювали з колористикою та історичними матеріалами.

Упорядковували інженерні мережі.

Повернули простору архітектурну цілісність.

Іноді метод видно в дрібницях.

У музейному просторі навіть електрика не мала виглядати випадковою.

Відкрита проводка.
Виті дроти в декоративному захисному обплетенні.
Порцелянові ролики.
Світильники та вимикачі, підібрані відповідно до характеру простору.

Не декорація «під старовину».

Музей, який не потрібно обходити.

Ми не хотіли робити ще одну кімнату з експонатами вздовж стін.

Музеєм стала сама дзвіниця.

Її сходи.
Кладка.
Конструкції.
Яруси.
Старі фотографії Херсона.
Навчально-дослідницька колекція історичних будівельних матеріалів і деталей.

І рух людини вгору.

Історія міста, яку можна пройти сходами.

На одному рівні — цегла.
На іншому — дерево.
Дранка.
Ковані цвяхи.
Ліпнина.
Балясини.
Віконні рами.
Старі технології оздоблення.
Фотографії Херсона.

Кожен поверх додавав ще один фрагмент.

І чим вище піднімалася людина, тим більше окремі фрагменти складалися в місто.

19 · 12 · 2021.

У день святого Миколая відбулася перша екскурсія.

Люди пройшли маршрутом усередині собору.

Піднялися сходами дзвіниці.

Дійшли до ярусу дзвону.

Звідти видно Херсон.

Старі квартали. Дахи. Дніпро. Порт. Лівий берег.

Вулиці, будинки і дерева, повз які ми ходили щодня.

Те саме місто, фрагменти якого ми роками збирали по підвалах, будівництвах і ремонтних майданчиках, тепер лежало перед нами цілком.

Пройшов рік.

Війна повернула нас до того самого питання.

Після початку повномасштабної війни Свято-Успенський собор неодноразово зазнавав пошкоджень унаслідок обстрілів Херсона.

Було пошкоджено фасад. Центральні двері. Вікна. Ліхтарі.

Архітектурні елементи. Балюстраду.

На Дзвіниці.

Ми починали з одного маскарона, який хтось вирішив викинути.

Потім навчилися бачити історію в цеглі, дереві, штукатурці, цвяхах і старих вікнах.

Потім зібрали з цих фрагментів колекцію.

Потім підняли її на дзвіницю.

Потім відкрили дзвіницю людям.

А потім прийшла війна.

Попереду знову довгий шлях.